Шляхи інтегрування інноваційних методів контролю та оцінювання учнів у навчальний процес

План-конспект для першого уроку 2016-2017 навчального року. З Україною в серці.

План-конспект для першого уроку 2016-2017 навчального року. З Україною в серці. Урок-тренінг. Мета: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави. Обладнання: стрічечки жовто-блакитні, ватман - посередині зображена Україна, пісні, вислови про Україну, стікери з квіточками жовто-блакитними, сонечко з променями (вправа «Очікування»), державні символи України, фото видатних особистостей, мікрофон, пазли з написами прислів’їв, сердечка з паперу або кульки у вигляді сердечок. Форма проведення: урок-тренінг. Автор: Вакова Наталія Володимирівна Хід уроку І. (Звучить музична нарізка з відомих пісень про Україну) ІІ. Учитель. Доброго дня, діти! Ось і розпочався новий навчальний рік. Він усіх дітей запросив за шкільні парти. Дозвольте привітати вас із першим уроком у цьому навчальному році. Учитель: Прочитайте вірш (на дошці записано). У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай, Рідніша їм своя пустиня А ніж земний в чужині рай. Їм красить все їх рідний край. Нема без кореня рослини, А нас людей, без Батьківщини. М. Чернявський - Про яку святиню йдеться у вірші? - Про Україну. - А що незвичного в цьому вірші? - Коли скласти перші букви кожного рядка, утвориться слово. Це акровірш. - Яке слово утворилося? - Україна. - Тож, напевно, ви здогадалися, про що йтиметься мова на нашому першому уроці? - Про нашу Батьківщину. - А як ви думаєте, чому саме про це? - Бо 24 серпня наша країна відзначила 25-річчя з дня незалежності. ІІ. Вправа «Знайомство» (На плакаті намальована Україна . Поряд діти прикріплюють стікери з надписами) - Діти, з чого для вас починається Україна? (Для мене Україна – це …. ) ІІІ. Вправа «Очікування» Золотавий вечір впав на тихі верби, Солов’їна пісня ллється вдалині, І мрійлива річка між гаями в’ється – Все це –Україна. Все це –я і ти! Сьогодні ми з вами будемо говорити про нашу рідну Україну, згадаємо її багатостраждальну історію,символіку, доведемо, що ми гідні громадяни своєї Батьківщини. Якою ви очікуєте побачити Україну? (Сонечко із промінчиками на яких пишемо очікування, прикріплюємо. У кінці сонечко має посміхнутися над Україною) ІV. Історичні дати 2016 рік, рік відзначення Україною25-річчя своєї незалежності, Український інститут національної пам'яті назвав Роком Державності – на честь низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення Україною незалежності у ХХ столітті. Давайте пригадаємо історичні події. 16 липня 1990 року – Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканськоївлади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах. 24 серпня 1991 року – Верховною Радою Української РСРприйнятоАкт проголошення незалежності України. Історичне рішення було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано «за» проголошення незалежності, лише 1 – «проти». 1 грудня 1991 року – відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Під час демократичного волевиявлення український народ підтвердив і засвідчив прагнення жити в суверенній державі. Перші президентські вибори, обрання главою державиЛеоніда Кравчука 1грудня 1991 р. Вступ України до Ради Європи 9листопада 1995 р. Прийняття Конституції України 28червня 1996 р. Введення національної грошової одиниці гривні 2вересня 1996 р.) V. Учитель. За час Незалежності України, країною керувало декілька президентів. Хто знає їх кількість? (5) Давайте їх пригадаємо. (Називають прізвище та чіпляють портрет) VІ. Робота в групах. За 25 років Незалежності український народ всебічно «Вмикав Україну» на обрії всесвітнього визнання. Давайте пригадаємо ці досягнення та встановимо відповідність між подіями та особистостями. (Збирають написи, як пазл) VІІ. Учитель. Кожна держава має свою символіку. Що це означає? Символ - це знак, умовне позначення якогось предмета чи явища. Вистраждавши виборовши волю, Україна тепер має свої державні символи, які уособлюють її історію, її сутність, тобто найбільш характерне для неї. - Знак, що символізує владу держави? - Герб. - Найголовніша пісня країни. - Гімн. - Символ міцності та незалежності держави. - Прапор. - Коли була прийнята Конституція України, де зазначили державні символи? - 28 червня 1996р. Ст. 20 «Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України, Державний гімн України». VІІІ. Вправа «Мікрофон» Учні формулюють відповідь на запитання «Якби я був президентом України я б…» Учитель. Правильно, діти, ви повинні настійливо йти до своєї мети і пам’ятати, що один в полі не воїн. Ми маємо бути єдині, спільно приносити нашій державі користь. Сьогодні держава дбає про вас, а ви повинні дбати про неї. ІХ. Учитель. Я хочу щоб ви сьогодні допомогли мені написати листа до Голови нашої Держави. Давайте внесемо свої пропозиції щодо покращення життя на Україні. Х. Вправа «Прощання» «Всім серцем любіть Україну свою, - І вічні ми будемо з нею!» - писав поет Володимир Сосюра. Давайте і ми віддамо частинку свого серця Україні, зі словами «Я віддаю частинку свого серця Україні, тому що…» (Колом іде кольорове серце, яке потім прикріплюємо до карти України)

Специфіка дитячого колективу

Класне керівництво — особливий феномен педагогічної сфери. Через певні соціально-педагогічні ситуації класне керівництво стало ключовим елементом організації виховання в школі. Серед основних завдань класного керівника важливе місце належить організації та розвитку дитячого колективу. Однак не будь-яку дитячу групу можна вважати колективом. Колектив — це соціальна спільність людей, об’єднаних на підставі суспільно-значущих цілей, спільних ціннісних орієнтацій, діяльності та спілкування. Виховний колектив, який є основною категорією педагогіки, складається із двох взаємопов’язаних частин — педагогічного колективу (учителі, вихователі) та дитячого колективу (вихованці, учні). Дитячий колектив має свою специфіку: 1) педагогічне керівництво, метою якого є особистісний розвиток кожної дитини та групи загалом; 2) формальна структура, яку переважно задають дорослі, і неформальна, що виникає на підставі міжособистісних взаємин; 3) для дитини він — середовище, в якому вона живе, намагається самоствердитися, отримати можливості для самореалізації; середовище, у якому виникають і можуть розвиватися ділові й особистісні взаємини. Ділові — ініціативність, самодіяльність, організованість, лідерські якості тощо; особистісні — симпатія, дружба, любов, взаєморозуміння, взаємовиручка тощо; 4) для педагога — це об’єкт впливу за допомогою інструментів виховання, мета його виховних зусиль, засіб посилення його впливу на дитину. Справа в тому, що сила впливу вихователя, класного керівника багато в чому залежить від ставлення групи до педагога. Якщо групу налаштовано проти вихователя, то його вплив на школяра зменшується. Якщо ж група поважає, любить і підтримує свого вихователя, то ступінь його впливу на школяра збільшується, і тоді дитяча група перетворюється на педагогічний інструмент і посилювач. Види і структура дитячого колективу Розрізняють колективи первинні і вторинні, постійні і тимча¬сові, одновікові й різновікові. Колектив класу — одна із форм первинного учнівського колек¬тиву, хоч і з великою кількістю людей, що вимагає особливої уваги вихователя. Класний колектив входить у загальний шкільний, і між ними повинен бути тісний зв'язок. Формами цього зв'язку можуть бути: спільна трудова діяльність, загальношкільні заходи (диспути, вечори, конференції), шефство старших над молодшими, суспільні дитячі організації, заняття в гуртках, секціях тощо. Постійними є класні колективи, а тимчасові створюються для спільної діяльності, щоб реалізувати певну мету (ремонт меблів, участь у трудових справах тощо). Класний колектив є одновіковим. Різновікові групи створю¬ються в мікрорайонах, літніх оздоровчих таборах і т. ін. Кожен із цих видів має свої переваги і недоліки. Будь-який первинний коллектив характеризує як офіційна (фор¬мальна), так і неофіційна (неформальна) його структура. Формаль¬ні групи створюються на основі будь-яких офіційних документів. Положення дитини визначається тим, в якій мірі вона реалізує свою соціальну роль (відмінника, організатора та ін.). Неформа¬льні групи виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань. Вони не передбачаються ніякими інструкціями. Становище дитини визначається ставленням до товаришів. Місце дитини в колективі визначають різні фактори: мо¬ральні, вольові, інтелектуальні якості, фізична сила, зовнішній вигляд, стан в сім'ї, товариськість; уміння встановлювати контакти. Дослідження, прове¬дені Л. Уманським, виявили ці¬каву закономірність: люди, які не користуються авторитетом, повагою в групі і які не пова-жають групові норми, пасивні в суспільних справах, конфлік¬тують з колективом, схильні перебільшувати свою гідність і своє місце в групі. Лідери ж частіше скромної про себе дум¬ки. Тому важливо вивчати становище дитини в системі колектив¬них відносин, щоб забезпечити сприятливе положення дитини в колективі, формувати її високі ціннісні орієнтації. Дітям з високим позитивним статусом (лідери) в колективі слід надавати самостійність в організації і проведенні конкретних справ, доручати керівництво групами, гуртками, секціями, проводити з од¬нолітками індивідуальні бесіди, спрямовані на коректування їх поведінки та інше. Але разом з тим слід пропонувати і справи, в яких ці школярі повинні бути виконавцями. Саме цю групу школярів необхідно залучати до роботи, що потребує організаторських навичок, самостійності, висловлення своїх думок, оцінок. Для розвитку творчої активності, ініціативи цих дітей слід надавати їм певну допомогу. Дітям групи «ізольованих» вихователі повинні допомогти пі¬знати самих себе, виявити свої кращі риси, уміння. Це потребує глибокого вивчення індивідуальних особливостей школярів, орга¬нізації їх успіху, розширення кола їх спілкування в первинному колективі, підбору доручень, які спонукали б дітей звертатися із запитаннями, проханнями до однокласників та ін. Конфліктні стосунки можуть бути як між окремими школяра¬ми, так і між малими групами, групами і окремими індивідами. Причиною їх є різне розуміння норм моральності, ставлення до навчання, конфронтація між лідерами, хлопчиками і дівчатками, між окремими учнями, які бажають увійти в певну групу, й групою, що не приймає його тощо. Отже, неформальні групи в певній мірі визначають особливо¬сті класного колективу, ступінь його впливу на особистість. Ідеаль¬не положення, коли формальні і неформальні структури допов¬нюють одна одну, коли офіційні лідери колективу мають високий статус у сфері виборчих відносин, а лідери малих груп, що корис¬туються авторитетом, є носіями позитивних цінностей. Динаміка розвитку колективу Колектив у своєму розвитку проходить певні стадії, які харак¬теризують його з якісного боку. Спираючись на теорію і досвід А.С. Макаренка, О.Г. Ковальов визначає три стадії розвитку колективу: стадію первинного синте¬зу, стадію диференціації і стадію синтезу. Перша стадія є початковою, коли колектив тільки створюєть¬ся, формується, люди придивляються один до одного, до вихова¬теля. Колектив — мета виховних зусиль педагогів. Вихователь зна¬йомить вихованців з метою, завданнями, перспективами колекти¬ву. Вимоги ідуть від нього. Школярів об'єднує загальне емоційне напруження, бо невідомі норми, вимоги до їх життя, але поступо¬во діти дізнаються, хто є хто, з'являються малі групи. Друга стадія характеризується тим, що завершується взаємне вивчення, утворюються малі групи, формується актив, накопичу¬ються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога. Вимоги йдуть не лише від вихователя, а й від активу, лідерів. Ко¬лектив стає фактором розширення соціального досвіду дітей, за¬лучення його до духовної культури свого народу. На третійстадії затверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватись, бо створюються умови для діяльності кожного. Це той ідеал стосунків, який максимально сприяє всебічному роз¬витку особистості. На всіх етапах розвитку колективу головна мета —створення умов для самореалізації особистості. Шляхи згуртування дитячого колективу Основою згуртування колективу є сумісна колективна діяльність, в якій відбувається спілкування школярів, розвиток всіх сфер їхньої життєдіяльності: інтелектуальної, емоційної, вольової. Але сумісна діяльність забезпечує розв'язання даної задачі, якщо цілі діяльності є захоплюючими хоча б для більшості його членів. Щоб мета діяль¬ності стала мотивом окремого учня, важливо пояснювати, перекону¬вати в її необхідності, створювати ситуацію співпереживання з тими людьми, з якими виконується справа. Зміст діяльності може бути різним: самообслуговування, підготовка до вечора, виробнича пра¬ця, організація дозвілля, навчальна діяльність, ігрова та ін. Головне в організації діяльності — це мета і засоби її досягнення. Американсь¬кий психолог Урі Бронфенбреннер описує експеримент Шерифа, який відправив дітей у табір і домігся ворожнечі двох груп, а пізні¬ше, після спільної праці, домігся гармонії взаємовідносин цих груп. Особливе місце в становленні класного колективу займає пе¬дагогічно доречно організована навчальна діяльність. У процесі навчальної діяльності школярів встановлюються ділові зв'язки. Свої успіхи, невдачі вони переживають у колективі класу. І від харак¬теру цих відносин залежить моральне самопочуття дитини. Важливе значення має й ігрова діяльність. А.С. Макаренко пи¬сав, що гра має те ж значення в житті дитини, яке в дорослих має робота, служба. Яка дитина в грі, такою в більшості вона буде і в роботі, коли виросте. Гра потрібна не тільки молодшим шко¬лярам, а й старшокласникам. Тільки значення і зміст гри різні. У будь-якій грі діти прагнуть до самоврядування, тобто до уча¬сті в управлінні і керівництві справами свого колективу. Це може бути діяльність органів учнівського самоврядування (учком, сус¬пільна організація), об'єднання школярів за інтересами (клуби, гуртки), чергування по школі, самообслуговування, робота дитя¬чих кооперативів. Цікавою є методика організації колективних творчих справ (КТС) І.П. Іванова. Починається все з колективного планування, якому передує бесіда про планування роботи. Створюються групи, що визначають: що і для кого зробити? Коли? Де? Як? Кому краще брати участь? З ким працювати? Хто буде ведучим? Протягом тижня проводиться конкурс на кращу пропозицію, розвідку справ тощо. Тільки після цього здійснюється вибір спра¬ви членами класного чи шкільного колективу. Це може бути: прес-бій, прес-конференція, конкурс малюнків, телеміст, турнір-вікторина, естафета улюблених занять, турнір ораторів, майстерня Саморобника, «Книжкова лікарня», конкурс інсценованої пісні, літературний карнавал, огляд мальованих фільмів, конкурс живих картин, зібрання невідомих поетів; конкурс читців, співаків, тан¬цюристів, музикантів, пантоміми, спортивних танців, усних роз¬повідей; літературно-музичні клуби, народні спортивні ігрища, веселі спартакіади та ін., захист пір року, професії, фантастичних проектів: конкурс ораторів; проведення дня віку, спорту. Поточна організаторська діяльність передбачає створення ради справ, в які можуть включитися і старші: вчителі, старшокласни¬ки, батьки, випускники школи. Успіх справи у великій мірі ви¬значається саме цією співдружністю. Після виконаної справи проводиться колективне обговорення й оцінка зробленого на основі відповідей на запитання: що вдало¬ся і чому? Що не вдалося і чому? Який треба зробити висновок? Що найбільше сподобалось? Чому? Чому навчилися? При оцінюванні враховується і здійснення основних принципів організації КТС, а саме: 1. Справа — це піклування про щось, когось, тобто справи повинні бути на радість і користь людям. 2.Брати участь у справах повинні всі члени даного колективу. 3.Романтична форма проведення. 4.Творча основа діяльності. 5.Змінність лідерів. Постановка перспектив. Перспектива — це бажана для дитини мета, яку вона хоче реалізувати, «завтрашня радість», як визначав її А.С. Макаренко. Перспектива може бути близька, середня, да¬лека. Близька перспектива є у кожної дитини: зароджуючись у повсякденному житті, вона стимулює діяльність особистості, до¬помагає їй переборювати труднощі. Середня заключається в прагненні дитини до якоїсь події в її житті, але відсуненій за часом. Далека перспектива —це те, до чого прагне людина протягом тривалого періоду. Сама по собі постановка перспективи не вирішує проблеми формування особистості. Вона вимагає організації діяльності, спіл¬кування дітей по реалізації поставленої мети. Створення традицій, тобто установлених у колективі звичок, звичаїв, неписаних законів. Це можуть бути традиції поведінки, традиційні справи, свята. Традиції вимагають від школярів конк¬ретних дій. Для формування колективу необхідно вести роботу з тими, хто виконує ті чи інші доручення колективу, щоб допомогти їм засвої¬ти азбуку організації корисних справ: визначення мети, шляхів до¬сягнення, складання плану виконання справи, підбір помічників, виконавців, розподілення обов'язків, роз'яснення того, що треба зробити, контроль за ходом роботи, аналіз результатів та ін., бо хороша організаторська робота залежить від знання людей, з якими працюєш, знання законів розвитку колективу, якості особистості самого організатора, знання особливостей організаторської роботи, знання справи, яку організуєш, вміння практично організовувати. Використання методу паралельної дії. Побічний вплив на учня через колектив А.С. Макаренконазвав паралельною педагогічною дією, але вплив необхідно використовувати дуже обережно і тіль¬ки у зрілому колективі. Отже, ми розглянули типологію й етапи розвитку дитячого колективу, засоби педагогічного впливу на колектив з метою його розвитку, такі як: вивчення колективу, вироблення спільних цінностей, організація спільної різновидової діяльності, започаткування традицій, організація самоврядування, створення ситуацій успіху та тріумфу особистості, індивідуальна робота з дітьми. Саме ці засоби допоможуть класному керівникові вдосконалити дитячу групу та перетворити її на згуртований і справжній колектив Рекомендації: 1) Вивчення колективу, його діагностика; 2) Вироблення спільних цінностей; 3) Організація спільної різновидової діяльності; 4) Вироблення традицій; 5) Організація самоврядування; 6) Створення ситуацій успіху та тріумфу особистості; 7) Індивідуальна робота з учнями.

Ярмарка

5 клас на ярмарке

Виставка врожаю

Мінімальна стипендія для студентів 825 грн!

Кабінет Міністрів встановив розмір мінімальної стипендії для студентів вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації на рівні 825 гривень на місяць.

Про це йдеться в постанові уряду №797 від 8 жовтня.

Постанова передбачає встановлення рівня мінімальної стипендії для студентів вузів 1-2 рівнів акредитації в 622 гривні на місяць.

Розмір соціальної стипендії для студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учнів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, встановлений на рівні 1 989 гривень / місяць.

Також Кабмін встановив рівень президентських стипендій для студентів державних вузів 1-2 рівнів акредитації в 1130 гривень на місяць, 3-4 рівня акредитації - 1356 гривень на місяць.

Розмір іменних і академічних урядових стипендій для студентів вузів 1-2 рівнів акредитації становить 1017 гривень на місяць, 3-4 рівня акредитації - 1243 гривні на місяць.

Дане рішення уряду набуло чинності з 1 вересня.